 |
| |
Там витають креативні флюїди
Не так давно газета "Захід" писала про персональну виставку талановитого галичанина Ярослава Ціко, художни¬ка зі світовим ім''ям, якого знають у найвіддаленіших мегаполісах. Він захопле¬но і багатогранно працює останніми ро¬ками в Москві. Враховуючи резонансність, високий мистецький та куль¬турологічний інтерес, просто естетичні запити пересічних краян, у Івано-Фран¬ківську пролонговано у часі виставку са¬мобутнього маляра. У Науково-методич¬ному центрі культури Прикарпаття, де ще з кінця листопада минулого року експо¬нуються карпатські диво-пейзажі та фо¬тографічно точна лінія академічно-жи¬вописних портретів, — у новорічно-різдвяний час, як ніколи, людно.
Щодо продовженої виставки оригі¬нального малярства Я. Ціко, її офіційне закриття відбудеться 22 січня. Треба ска¬зати, що за два місяці її експонування у Науковому методично-культурному центрі Івано-Франківська витали незбагненно світлі креативні флюїди. На життє¬ствердному художньому тлі робіт пана Ярослава "знайшла себе", як глибоку фізико-духовну сутність, не одна втомле¬на міською рутиною особистість, при цьо¬му універсально збагатившись. А ще тут постійно відбувався позитивний енергообмін між музикантами, композиторами, критиками, мистецтвознавцями і журна¬лістами, які високо відгукуються про уні¬кальний талант і стильову вправність Я. Ціко. На базі виставки цього ексцент¬ричного художника і психоаналітика, що простежується у процесі творення порт¬рету, відбувалися і поглиблюючі кваліфі¬кацію педагогічні семінари. Загалом, на ній здружилася і познайомилася прикар¬патська еліта. Остання, як відомо, без жодного натяку на респектабельність, яка є на Заході, переживає скромні, не найкращі часи.
Незле було б, якби до золотого запа¬су її, розуміючій прекрасне душі долучив¬ся ще й тугенький гаманець крутих бізнесовців. Меценатство, на жаль, не про¬цвітає. А шкода, бо мистецтво високої проби хоч і не купиш, як і не продаси за все золото світу; та в умовах українського ринку культура на одному творчому азарті довго не житиме.
Тетяна ВОВК.
«Захід» 17 січня 2003 року
Художниками не стають –
ними народжуються
Близьким друзям, знайо¬мим і зрештою, усім залюбленим у професійне мистецтво, відкрився цілий Всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Представлені різножанрові карти¬ни, на яких універсальним худож¬ником зафіксовано живу енергію природи в пейзажах, а також не¬звичайні сюжети абстракцій у модерністській серії імпресіонізму. Унікальні враження дарує пас¬тельна тонка техніка, у якій вико¬нана ціла галерея портретів. Ос¬таннє — це ніжність і витон¬ченість, майстерність так званого пастозного академічного живопис¬ного портрета разом з класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальо¬вуваних натур глибокого психоло¬гізму. Цікава деталь. У своїх портретах Я. Ціко оспівує гармонію жіночності, вникаючи у її незбаг¬ненну душу. Про це, власне, свідчать очі натурщиць. Акценту¬ючи на портретних роботах, тре¬ба сказати, що художник дотри¬мується прозахідного стилю, в центрі якого закладено світлі вітаїстичні мотиви, а також обов''язко¬ве знання людської психології та фізіогноміки.
Наступне, що треба відзначи¬ти, це архітектурна тема у твор¬чості, яка виразно простежується у абстракціях. Для художника то природньо, оскільки він навчався у Львівській політехніці. Що ще цікаво, у власній творчості Ярос¬лав легко поєднує штучну абст¬ракціоністську манеру з чистим реалізмом, а це, погодьмось, свідчення немалої майстерності.
До речі, про виставку у Снятині, яку художник організував од¬разу ж повернувшись з Москви, де працює (як сам зізнався) інкогні¬то, хоча його добре знають на Арбаті. Ярослав Ціко є учасником багатьох художніх виставок, пере¬буває у Міжнародній спілці худож¬ників. Працював як художник у Німеччині, Польщі та інших краї¬нах світу. А портрети, ним вико¬нані, знаходяться у найбагатших приватних колекціях у США, Японії, Китаї... Однак, меркан¬тильне підґрунтя аж ніяк не дове¬ло художника до проституювання таланту і Божої іскри в собі.
Насамкінець про саму осо¬бистість Ярослава Ціко, несподі¬вану й оригінальну як і його світог¬ляд, спосіб життя. Ті, хто знає цю неординарну людину, відгукують¬ся про неї як про тверду, незлам¬ну, часом нервову натуру, яка складна своїм великим духовним наповненням. Не секрет, що ху¬дожник є загадково аскетичним, навіть філософом. А його зовнішність у декого асоціюється з образом Христа. Ярослав дуже любить світову класичну музику, яку він свідомо використовує, вона його надихає. Та найкраща муза — дружина Марія, внутрішній світ якої завжди притя¬гує, мов магнітом. Ще одне. Ми¬тець не терпить регіоналізму, а тому ніде й ніколи не прив''язує себе до нього, його заповітне кре¬до — вийти із-за обмежуючих гео¬графічних рамців, щоб стати світо¬вим художником. І так буде, бо світ чекає його полотен.
Тетяна ВОВК
«Захід» 9 листопада 2001 року
ЯРОСЛАВ ЦИКО
Сегодня Московский театр «ГЕЛИКОН-ОПЕРА» предоставляет свои стены художнику Ярославу Цико. Экспрессивная манера, богатая колористическая палитра, разнообразие живописных приемов, к которым обращается художник, делают его картины необыкновенно притягательными. Они увлекают зрителя в мир, открывшийся художнику, манят и завораживают. Бурлящие водопады - колоссальные массы воды, срывающиеся с неприступных склонов и, будто на глазах случайного зрителя, своевольно прокладывающие себе путь в дремучих чащах, словно наполняют пространство рокотом. Такова «Х-ляндия».
Коллекция ( так и хочется написать, «сборник») «Зимних сказок», тихих звенящей, пронзительной тишиной ясного морозного дня, заставляет отдалиться , дистанцироваться от сиюминутного, суетного.
Тишина зимней природы, непредсказуемая энергия которой будто закручена спиралью в ожидании весны, и гул падающей воды рождают ощущение вполне материальное и особенно ценное и удивительное в оперном доме, некий музыкальный контрапункт, выстроенный абсолютно живописными «немыми» средствами.
Обширное пространство экспозиции в нашем театре заключило в себе целый калейдоскоп таинственных миров и чудных стран Ярослава Цико, молодого художника, творчество которого зачаровывает своим невероятным потенциалом.
Куратор и автор экспозиции Анна Грибкова-Тхостова
Виставка реалістично-містичного
художника Ярослава Ціко
У місті Івано-Франківську, де знай¬шла духовний притулок ексцентрич¬на у талантах західна богема, у місті, де витає дух Станіславського фено¬мена, сьогодні витає реалістично-містична постать художника Яросла¬ва Ціко. Неперевершений портретист, самобутній художник-графік і живопи¬сець. На персональній, уже другій виставці малярства (яка відбувається з листопада і ще триватиме протягом грудня) Я.Ціко у виставковй залі Нау¬ково-методичного центру культури Прикарпаття експонує понад шістде¬сят своїх високомайстерних робіт, у ці дні і милують своє око прикарпатці. Через візію витонченої глибини вони отримують естетичну й емоційну на¬солоду. Крім представленої тут ко¬лекції пастельних портретів, серед яких і художня фотографія виконана у грі світла і тіні, відвідувачі виставки насолоджуються живописною імпре¬сіоністською, повною вражень лінією карпатських пейзажів. Серед них такі роботи мистця як "Ранок у Карпатах", Гірська річка", а також "Зимовий Славськ", "Осінь у Славську". Цікаво, що саме у туристському містечку Славську, що на Львівщині, народив¬ся Ярослав Ціко. Доволі цікавими є і такі біографічні дані про художника.
У 1989 році художник виїхав до Мос¬кви, пізніше працював у Німеччині, Польщі. Але в особистому, не меншою мірою і в творчому житті його завжди ріднить та кличе, де б не був, покутсь¬ке місто над Прутом Снятин. Тут його син.
Я. Ціко, як справжній митець, лю¬дина — одержимий своїм високим ре¬меслом. Він каже, що не втискає себе в жодні рамки. В житті його цікавить універсальність. А у мистецтві він зав¬ше спрямовує свій проникливий ху¬дожній погляд на реальний світ об¬разів крізь незбагненну призму містичного.
Отакий він Ярослав Ціко, великий художник, яскрава величина у сучас¬ному малярстві, член Міжнародного ху¬дожнього Фонду, твори якого знахо¬дяться у приватних колекціях не тільки в Україні, але й Польщі, Німеччині, США, Китаї, Японії... Ним гордиться древній Снятин. Нині ж його високохудожними творіннями милується не менш древній осередок культурного бомонду — місто Івано-Франківськ. Спробуйте завітати туди і ви.
Тетяна ВОВК.
«Захід»
Знову мандрує палітрою часу
Давно підмічено: будь-яке закриття мистецької виставки є сумним, адже це прощання з цілим креативним космосом його величності Таланту, а ще воно опти¬містичне, емоцїйне-пафосне. Ось і закрит¬тя одухотвореної експозиції малярства художника-віртуоза зі Львівщини Яросла¬ва Ціко відбувалося на максимально ду¬ховному рівні. Доведена до апогею сприйняття його, достоту майстерних по¬лотен, аудиторія екзальтовано боготво¬рила побачене, почуте за чималий час проведення виставки у Науково-методичному центрі культури Прикарпаття. Серед палких шанувальників художнього до¬робку п.Ярослава на закриття виставки зібралося багато цікавого галицького люду. Так, перед присутніми виступила начальник управління культури ОДА, Заслужений працівник культури України Ган¬на Карась, яка дуже вдало і професійно резюмувала виставку. А управління куль¬тури Івано-Франківська нагородило Ярос¬лава Ціко дипломом за високопрофесійну художню майстерність та популяриза¬цію національного образотворчого мис¬тецтва в Україні і за кордоном.
Також тепло відгукнулися про талант мистця член спілки архітекторів України, директор "Івано-Франківськарпроекту" Олег Козак, власний кореспондент національного радіо Дмитро Курищук, відомий станіславський композитор, пісняр-романсист Богдан Шиптур, журналіст Емілія Турковська, інтелігентне і творче подружжя Рєшетнікових, які, до речі, мають скоро відкрити свою виставку.
У процесі кількамісячної експозиції своїх реалістичних пейзажів і психологічно –чуттєвих портретів у Ярослава Ціко народилася прекрасна ідея - створення у Івано-Франківську галереї "Сучасна Галичина в портретах". Зауважимо, біля десятка портретів наших яскравих сучасників уже побачили світ на закритті, є сподівання, що з часом названу галерею викупить обласна влада. До слова, над створенням лінії цих покутсько-галицьких образів у витончено світлій ніжній вітаїстичній манері художник нині активно працює.
Що ж, не побоюсь сказати: великий мистець-гуманіст ІІІ тисячоліття, нам відомий галичанин, покинув ще одне місто на землі, але він залишив прикарпатцям музику своєї душі, поезію своїх картин, щоб мандрувати палітрою часу далі. Бо він — містично-реалістичний художник без кордонів.
Тетяна Вовк
«Захід» 31 січня 2003 року
Виставка
реалістично-містичного художника Ярослава Ціко
У місті Івано-Франківську, де знай¬шла духовний притулок ексцентрич¬на у талантах західна богема, у місті, де витає дух Станіславського фено¬мена, сьогодні витає реалістично-містична постать художника Яросла¬ва Ціко. Неперевершений портретист, самобутній художник-графік і живопи¬сець. На персональній, уже другій ви¬ставці малярства (яка відбувається з листопада і ще триватиме протягом грудня) Я. Ціко у виставковй залі Нау¬ково-методичного центру культури Прикарпаття експонує понад шістде¬сят своїх високомайстерних робіт, у ці дні і милують своє око прикарпатці. Через візію витонченої глибини вони отримують естетичну й емоційну на¬солоду. Крім представленої тут ко¬лекції пастельних портретів, серед яких і художня фотографія виконана у грі світла і тіні, відвідувачі виставки насолоджуються живописною імпре¬сіоністською, повною вражень лінією карпатських пейзажів. Серед них такі роботи мистця як "Ранок у Карпатах", Гірська річка", а також "Зимовий Славськ", "Осінь у Славську". Цікаво, що саме у туристському містечку Славську, що на Львівщині, народив¬ся Ярослав Ціко. Доволі цікавими є і
такі біографічні дані про художника.
У 1989 році художник виїхав до Мос¬кви, пізніше працював у Німеччині, Польщі. Але в особистому, не меншою мірою і в творчому житті його завжди ріднить та кличе, де б не був, покутсь¬ке місто над Прутом Снятин. Тут його син.
Я. Ціко, як справжній митець, лю¬дина — одержимий своїм високим ре¬меслом. Він каже, що не втискає себе в жодні рамки. В житті його цікавить універсальність. А у мистецтві він зав¬ше спрямовує свій проникливий ху¬дожній погляд на реальний світ об¬разів крізь незбагненну призму містичного.
Отакий він Ярослав Ціко, великий художник, яскрава величина у сучас¬ному малярстві, член Міжнародного ху¬дожнього Фонду, твори якого знахо¬дяться у приватних колекціях не тільки в Україні, але й Польщі, Німеччині, США, Китаї, Японії... Ним гордиться древній Снятин. Нині ж його високоху-дожними творіннями милується не менш древній осередок культурного бомонду — місто Івано-Франківськ. Спробуйте завітати туди і ви.
Тетяна ВОВК.
|
| |
