Ярослав Цико 1964 г.р.Образование высшее,архитектурное.Участник многих художественных выставок.ПОртреты в исполнении Ярослава поражают тонкостью и выразительностью.Каждый его образ отличается психологической глубиной,необъяснимой прелестью и утонченностью.Как композитор он сочиняет свою живописную музыку:строит композицию пятен,ритмов,линий,цвета и света.Происходит сложнейший процесс материализации впечатлений,которые волей мастера преобразовываются вхудожественные формы.Художник ведет поиск языка общения со зрителем.Его пейзажи передают взаимодействие стихий и человека.
ВЫСТАВКИ
Укр.г. Львов.ПИ.Творч.ыставка студентов-1983г.,июнь.
г. Ив.Франк.-персональная,1999г.,июль.
г. Снятын,Литературно-мемориальный музей им.Марка Черемшины-персональные,2000г.июль,2001,ноябрь .
Ив.Франковск,ОМНЦ-март,2003-персональная
Ив.Франковск,Худ.музей,июнь,2003-персональная
Москва
Библ.
ГЕликон-опера-2002,ноябрь-персональная.
У К Ц -март,2003-персональная.
В М О Всерос.муз.общество-май,2003
Ц Д Х -июль,2004-коллект.
Ц Д Р А -ноябрь,2004-содр."СОЛО"
ДОМ Национальностей-ноябрь,2004.
ДОМ Национ. -июнь,2005-содр."СОЛО"
Вы
став.зал "ВЫХИНО",июль,2005
ЛЬвов,Музей Этнографии-май,2005-персональная.
Македония, 2005.
Портреты и пейзажи Ярослава Цико доставляют зрителям много радостных эмоций. Работы художника можно долго рассматривать, каждый раз легко узнавая его живописную манеру. Произведения увлекают романтичными настроениями, а порой легким налетом меланхолии и мистики. Ярослав обладает большой работоспособностью, продолжая совершенствоваться, развиваться. Несмотря на то, что художник много путешествует по России и за ее пределами, он не пишет натурных пейзажей. Его стихия – воображаемый пейзаж, созданный на основе ярких реальных впечатлений. На полотне разворачивается целое красочное повествование, похожее на театральное действо. В свое реалистическое по духу искусство, автор привносит элементы гротеска, решает сложные задачи декоративного порядка.
В. Карпов, искусствовед
2000 год
Ярослав Ціко –
живопис душевної рівноваги та музикальності
Скромно й академічно, як і належить справжній мистецькій акції, без штучного ажіотажу, шоу-ефектів, і «обов’язкових» представників культурно-мистецького бомонду, в Музеї етнографії та художнього промислу відбулося відкриття виставки Ярослава Ціко (1964 р.н.).
Як інформує виставковий буклет, художник є членом Міжнародного художнього фонду , його твори можна побачити в найбагатших приватних колекціях світу, у США, Японії, Китаї тощо. І от перша виставка у Львові та зрозуміле хвилювання – адже народився художник на Львівщині (у Славську), навчався у Львові (на архітектурному факультеті «Львівської політехніки») і ось уже 12 років поспіль працює в Москві – мегаполісі, де за словами митця, можна найкраще заховатися й усамітнитися.
«… Його стиль, інтегруючи різні методи, має цілісність і монолітність. Міра і баланс інтимності, романтизація у портретах, елементи гіперреалізму з акцентом чуттєвості напрочуд органічно поєднуються у творах художника. Втім, відчувається місток з дитинством, яке пройшло в унікальних вимірах карпатської культури», - сказав на відкритті виставки заступник директора інституту народознавства з наукової роботи кандидат мистецтвознавства Роман Яців.
«Дивлячись на твої портрети, бачу аналогії з українським портретом : гарно впіймані людська теплота, психологізм; у пейзажах сильна впевненість у тому, що робиш, відчувається імпресіоністичний план», - продовжив репрезентаційну частину імпрези доцент інституту архітектури при Національному університеті «Львівська політехніка» Федір Василеко – колишній вчитель Ярослава Ціко.
«Ця виставка, на якій експонується близько 50 моїх робіт, - лишень маленька частка того, чим володію, - зазначив, звертаючись до присутніх, Ярослав Ціко. – Мене цікавить універсальність у житті – отож, жанровий діапазон творчості не обмежується тільки портретом і пейзажем, які завжди пишу під музику. Серед улюблених композиторів – французи Дебюссі, Равель, Мессіан. Своїм художнім пробудженням завдячую мамі – надзвичайній майстрині-вишивальниці, котра відкрила мені художню красу народного мистецтва і природи Карпатського краю, яка назавжди залишилася для мене найсильнішим креативним началом. Змалечку я вишивав і гаптував, формуючи в такий спосіб вольову енергію до творчості. І зараз, перебуваючи в різних станах, постійно працюю з 9-ї до 24-ї години. Добре контактую з діаспорою, виставляюся в Українському культурному центрі, Всеросійському музичному товаристві, «Гелікон-опері» тощо»…
А далі, залюбленим у професійне мистецтво, відкрився цілий Всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Унікальні враження дарує тонка пастельна техніка, якою виконана ціла галерея портретів. Властиво, ця змішана техніка: і олія, і олівець, і пастель, є індивідуальним авторським «секретом».Відразу ж впадає в око витончена майстерність і ніжність живописного портрета , де ефект світлотіней додає лініям замальованих натур глибокого психологізму.
Ліризмом і тонко продуманим інструментуванням наче виспівує «Портрет сина Радимира». Невимовну емоційну енергію, рішучий рух чуттів, думок несе у собі «Портрет матері». Чудові жіночі портрети один світлий, , романтичний, у якому звучить трансцендентний сум, а другий – у темній гамі, випромінюють теплий ліричний настрій. Внутрішня одухотвореність образів приємно вражає вже забутою красою і гармонійністю, прозорим і ясним колоритом, що відповідає камерності звучання інструментальної музики. Привертає увагу м’яке і ніжне сфумато (прийом пом’якшення обрисів) у портретах та пуантилістичні прийоми (накладання фарб роздільними мазками у вигляді крапок або невеликих рисок) у пейзажах Ціко. Модель майже не коментується складними атрибутами, антураж не відіграє ніякої ролі, характеристика образу позбавлена будь-яких рис однозначності. Мистець майстерно передає мінливий образ моделі: ліниву дитячу усмішку і стан втішення, замріяність, тендітність й духовну напруженість, наївність, щирість тощо.
Як на мене, «фізіономічність» художньої мови Ярослава Ціко з її наочним «аполлонійством» прочитується у дискурсі постмодерного часу (коли ентропія, шизоїдно-меланхолійне розслаблення творчої волі та вихолощена форма замість живого образу чітко вказують на сумне виродження мистецьких пошуків) як знак актуалізації класичних понять здорової логіки та сприйняття ( таких як рисунок, лінія, симетрія, пропорція, техніка світлотіні тощо). Попри позірну опозиційність у сучасному живописі такого «європоцентричного універсалізму» до безмірно експресіоністичних, потворних, агонізуючих еротичних символів, за якими зникає взагалі сенс мистецтва як духовного освоєння світу й самореалізації під кутом зору вічних ідеалів Краси та Гармонії, Ярослав Ціко розвиває архетипи романтизму в розумінні Шарля Бодлера, який вважав, що романтизм – це «не стиль, не живописна манера, а певний емоційний склад».
Приємно, що виставка живопису Ярослава Ціко дарує рівновагу і радість духу, що , як вважав колись Сенека, є ідеалом емоційного стану людини, та осягнути цей ідеал здатні лише мудреці.
Ірина Строй
«Ратуша» 18 липня 2002 року
Наші в Івано-Франківську
Як часто ми захоплюємося далеким і дуже далеким, а не бачимо свого, рідного, близького. А воно часто таке привабливе, таке різнобарвне, що тільки безсердечний може його не помітити.
Маю на увазі мистецтво Ярослава Ціко…
А мистецтво нашого славчанина самобутнє, особливо у портреті. Зараз пан Ярослав демонструє свої твори в ОНМЦ культури Прикарпаття в Івано-Франківську.
На запрошення митця я побував у центрі культури, а там завжди багато відвідувачів найрізноманітніших професій.
Особливу увагу привертають портрети п. Ярослава на білому, незвичному фоні, про що могли пересвідчитися і учасники цьогорічного святкування дня Славська.
Побажаймо нашому славному краянину творчого натхнення а меценатам мистецтва Сколівщини – не зазирати за горизонти, а запросити Ярослава Ціко продемонструвати своє мистецтво, свій багаторічний доробок у батьківському краю, у нашому славному місті.
Ю.Микольський
«Бойківська думка»
21грудня 2002 року
Ярослав Ціко –
український художник із Москви.
У музеї етнографії та художнього промислу відбулось відкриття виставки Ярослава Ціко. Художник родом зі Славського, але у 1989 році виїхав до Москви. Пізніше працював у Німеччині, Польщі. Його твори можна побачити у приватних колекціях Японії, Китаю, Німеччини, Польщі, США.
Його виставка називається «Москва – Карпати». Дух рідного Карпатського краю передають імпресіоністичні пейзажі художника, пейзажі-враження, пейзажі-стани його душі.
Не менше, а може й більше, вражають портрети Ярослава Ціко. Ці реалістичні, життєствердні, виконані у пастельних тонах образи несуть у собі не лише настрій, а й характер зображуваної особи. Для художника найважливіше тут «спіймати невпіймане, зафіксувати у малюнку те, що лежить поза межами розуміння». У своїх роботах п. Ярослав уникає грубих ліній, натуралізму і витворює вишукану естетику півтонів. А ще вражає творчий діапазон та музині вподобання Я. Ціко. Його зачіпає за живе монументальність, масштабність Й.С.Баха та витонченість, прозорість Ж.К.Дебюссі. «Я не втискаю себе в жодні рамки, - говорить Ярослав Ціко. – мене у житті цікавить універсальність». Його кредо – перманентна творчість без криз. Із людських якостей він найбільше цінує професіоналізм, а у мистецтві - погляд на реальність крізь призму містичного.
Марія Кошелінська
«Високий замок»
24 липня 2002 року
Культурный центр
Украины в Москве
Март-апрель
Выставка художника
Ярослава Цико
Карпатская серия пейзажей – это его восприятие запаха леса, шума воды и горного свободного ветра. Можно плавно следовать в романтической дымке за художником в его пейзаж, он уводит от материального к Высшему, к Горнему.
Художник обращается к разнообразным живописным приемам и техникам, которые гармонично передают его впечатления. В его работах реальность граничит с тонким духом природы – мистикой. Это прочувствованное впечатление о живой энергии материальной природы.
Светлана Солодовникова
Председатель секции «Содружества художников «Соло»
Профессионального союза художников
